Після замороження конфлікту гроші йдуть на модернізацію фермерських господарств
Ігор Макаревич прямує по розбитих дорогах до полів і веде розмову про військові дії та врожай. Коли на Сході України у 2014 році розгорнувся конфлікт, його землі попалили запущені з вертольотів теплові ракети. Після цього 19 з його працівників були мобілізовані до армії. «Біля наших угідь українські солдати встановили дев'ять пропускних пунктів», - каже 52-річний чоловік, який у 80-х був офіцером Радянської армії.
Пан Макаревич – Директор Агрофірми «Подолівська», яка керує сільськогосподарськими угіддями в Харківській області. На півночі вона межує з Росією, а на сході – з Донецькою та Луганською областями, які знаходяться під частковим контролем сепаратистів. Незважаючи на близькість таких територій, коли він приїжджає на свої поля, здається, що війна десь далеко. Напівавтоматичні комбайни марок New Holland та John Deere починають збирати кукурудзу і соняшник на основі завдань та маршруту, прописаних харківськими операторами-кодувальниками. Комбайнери у кабінах відстежують рівень вологості культур на моніторах, доки під блакитним небом триває покіс жовтогарячої ниви (кольори прапору України).
Далі кукурудзу і соняшник відправлять до портів в Одесі та Миколаєві на експорт і продадуть таким мультинаціональним компаніям як Archer Daniels Midland, Cargill та інші. Це лише одна складова роботи з потоком зернових та олійних культур, які роблять Україну п’ятим найбільшим торговцем пшеницею та іншими зерновими культурами у світі. Компанії впевнені у тому, що через зростання глобального споживання український чорнозем привертатиме дедалі більше уваги попри перешкоди для розвитку.
«Україна – чудова відповідь на питання «як нагодувати світ»», - каже Стівен Пайфер, колишній Посол США в Україні, який на разі працює в Інституті Брукінгс. «Проте, займатися бізнесом тут складно».
На тлі окупації Росією Криму та періодичних загострень замороженого конфлікту на сході, Україна постійно робила спроби покращити своє становище ще з часів Майдану 2014 року, завдяки якому відбулася зміна проросійського уряду Віктора Януковича (протеже Володимира Путіна) на проєвропейський.
Суперпотужність сільського господарства України починається з її ґрунту, так званого чорнозему, тобто «чорної землі». Завдяки високому вмісту гумусу та природніх добрив вона високо ціниться аграріями за свою родючість. «У штаті Айова хороший чорнозем може бути глибиною в одну стопу», - каже Пайфер. «В Україні – в три або чотири стопи». Близькість країни до Європейського Союзу, Росії, Африки та Близького Сходу природнім чином забезпечує наявність ринків. І не лише це, але й її підозріле ставлення до генетично модифікованих культур. Завдяки сортам кукурудзи, які не містять ГМО, Україна стала постачальником №1 для Китаю, що допомогло їй перетворитися з житниці колишнього Радянського Союзу на глобального гравця.
В 2015 році сума проданої Україною не світовому ринку масової сільськогосподарської продукції склала 7.6 мільярдів доларів США, що в п’ять разів перевищило власний дохід за попередні десять років, а також показники Росії, її найближчого суперника на світовому ринку. Як сказав Мартін Шульдт, перша особа компанії Cargill (найбільшого світового трейдера зернових) в Україні, в середині 20-х років «Україна займатиме третє місце після США та Бразилії» у світовому виробництві харчових товарів. Головний офіс цієї компанії розташований в місті Міннетонка (штат Міннесота). В 2014 році її олійно-екстракційний комбінат в Донецькій області захопили сепаратисти. Доступ до своїх приміщень компанія не може отримати й досі. Не зважаючи на це, Cargill інвестував 100 мільйонів доларів США у покупку нового зернового елеватора в Україні. Цього року найбільший у світі переробник сої компанія Bunge провела церемонію відкриття порту за участі Президента України Петра Порошенка, що додає ще один голос на захист довіри до країни.
«Конфлікт на так званому Донбасі практично не поширився на решту територій держави», - каже Джон Шморгун, Президент «АгроДженерейшн», портфельної компанії глобального фонду прямих інвестицій SigmaBleyzer, офіс якого розташований в м. Хьюстон. «АгроДженерейшн» належить Агрофірма «Подолівська», яка оперує частиною 120,000 гектарів (296,500 акрів) орних земель компанії в Україні. Проте вони хочуть ще більше землі. «Я знаю, що якщо я візьму ще чиєїсь землі, то зможу подвоїти чи навіть потроїти показники врожайності», - сказав пан Шморгун, американець українського походження і колишній пілот-винищувач американських повітряних сил, який перед тим як перейти до «АгроДженерейшн» очолював компанію DuPont в Україні.
Приблизно 1 з 6 акрів сільськогосподарських угідь України не обробляється. Пан Шморгун каже, що через низьку якість застосовуваних добрив, насіння та устаткування лише чверть з відданих під виробництво земель дає звичну для розвинутих країн врожайність. За його словами, тут величезний, просто неймовірний потенціал. «Незважаючи на періодичне бряжчання зброєю, держава стабільна. На війну, яка йде сьогодні, я дивлюсь так: є зона конфлікту, навколо якої можна окреслити межу», - сказав він.
Земельна реформа, проведена одразу після здобуття Україною незалежності в 1991 році, віддала занадто багато сільськогосподарських угідь до рук колишніх радянських колгоспників та їх нащадків, а також уряду. Юридично продати її ніхто не може, тому такі компанії як «АгроДженерейшн» змогли розвинутись завдяки підписанню довгострокових договорів оренди з власниками ділянок, розміри яких могли бути лише 2 гектари. За словами пана Пайфера, колишнього дипломата США, непевність з правом власності на землю відлякувала інвесторів і не давала розкрутитись фермерам.
«Відсутність дешевого фінансування – величезна перешкода», - каже пан Шморгун. «Якщо хочете отримати кращу якість – потрібно робити інвестиції в інфраструктуру: дороги, зернові елеватори, сушарки, склади». Середня ставка по довгостроковим позикам перевищує 20% по кредитах у гривні та 7% по кредитах в іноземній валюті. При курсі 26 гривень за долар гривня – одна з найслабших валют у світі. За таких умов дуже рідко відбувається приток інвестицій, виняток – найбільш капіталізовані компанії. «Без ринку іпотеки фермери не можуть знайти фінансування на покупку кращого насіння чи машинного устаткування», – каже пан Шморгун. Через це більшість сільськогосподарських угідь обробляється з використанням технологій ХХ, а в деяких випадках навіть ХІХ століття. З огляду на використання здебільшого застарілих технологій, просто неймовірно, що Україні вдається виробити стільки.
Порошенко підтримує створення земельного ринку, проте Парламент постійно продовжує дію заборони на продаж землі сільськогосподарського призначення. На початку жовтня законодавці підтримали закон, що продовжує дію мораторію до кінця 2018 року, проте Президент ще не підписав його. Побоюються, що крупні українські компанії та іноземні інвестори розхапають землю і витіснять дрібних фермерів.
Пан Пайфер каже, що інвесторів також відлякує корупція. «Наразі при судовій владі стоять, по суті, ті ж самі особи, що й до Майдану», - каже він. «Якщо ти переживаєш, що умов контракту не дотримуватимуться, то ти не розширюєш свою діяльність». При цьому Росія продовжує свої залякування. Проведення військових навчань в Криму у вересні та стягнення військ до українських кордонів на сході у серпні нагадують про те, що холодний конфлікт може перерости у гарячий.
Попри усі ці труднощі, існує одна проста причина, чому вихід України на глобальний ринок у ролі потужного гравця в сільському господарстві – безпрограшний варіант: світу потрібно більше харчових продуктів, а Україна здатна їх виробити.
Підсумок: завдяки чорнозему Україна може стати світовим лідером у сільському господарстві, однак їй заважають проблеми з фінансуванням та інфраструктурою.
Джерело: http://www.bloomberg.com/news/articles/2016-10-14/that-boom-you-hear-is-ukraine-s-agriculture
Перекладено з англійської компанією AgroGeneration