Малим аграрним виробникам доцільно займатися нішовим виробництвом та використовувати технології, що не потребують багато капіталу. Вони мають локальну конкурентоспроможність та потребують державних пільг і дотацій, а також створення державних фондів підтримки, локальних кредитних спілок.
До такого висновку прийшли в Українській аграрій конфедерації, проводячи дослідження ефективності аграрного бізнесу в Україні. Результати були презентовані в рамках виставки «Агрокомплекс-2017».
В досліджені взяли участь 8500 виробників аграрної продукції. Показники оцінювались за 2015 і 2016 роки, а всі підприємства розподіли на 6 груп залежно від кількості землі в обробітку – до 100 га, 100-200 га, 200-1000 га, 1000-5000 га, 5000-10000 га і більше 10000 га. Критерії для порівняння – кількість створених робочих місць, сплата податків, внесок у соціальну сферу, ефективність з точки зору врожайності культур/продуктивності тварин тощо.
«Ми отримали інформацію від Державної фіскальної служби, Держгеокадастру, Держстату, а також безпосередньо від сільськогосподарських підприємств, — зазначив президент УАК Леонід Козаченко, презентуючи результати дослідження. — Ці дані можуть стати відправним пунктом для формування державної стратегії розвитку АПК».
Роблячи висновки, Козаченко зазначив, що середнім виробникам доцільно вдосконалювати технології та розвивати локальну конкурентоспроможність. Тут в нагоді стануть часткові державні пільги та дотації.
Великі вертикально інтегровані підприємства мають більші перспективи. Їм легше просувати свою продукцію на світовому ринку. Окрім того, агрохолдинги мають вплив на глобальну політику. Тому сприяти їх розвитку потрібно, дотримуючись антимонопольного законодавства. Великі компанії мають конкурувати.
Водночас, саме у них найвищі показники продуктивності використання землі, орендної плати, соціальних та інших виплат.
