- Країна буде заможною лише тоді, коли інвестиції почуватимуться безпечно, - Владислава Рутицька
Україна багата і перспективна країна. Якщо у нас буде достатньо політичної волі, політичного бажання відбутися як державі, тоді в країні буде все добре. А світ уже сьогодні відкрив двері для вітчизняного експорту.
Як в умовах війни Україна переорієнтовувала ринки збуту, чому треба пишатися досягненнями агросектору та як його розвивати «Fashion of Diplomacy» розповіла Владислава Рутицька, член Національної ради реформ, віце-президент SigmaBleyzer і AgroGeneration. Була заступником міністра аграрної політики та продовольства України.
Україна має зробити ривок, тоді будемо стрімко розвиватися. Так Ви сказали в одному зі своїх інтерв'ю. Що робимо зараз для цього? Зміни відчутні?
- У нас сьогодні набагато краща ситуація, ніж була у 2014-2015 роках. Як Ви знаєте, я є членом Національної ради реформ. В 2017 році ми започаткували втілення наступних реформ, без яких ривок, як Ви сказали, зробити неможливо. Зокрема, реформу освіти, охорони здоров’я, пенсійну, державної служби та приватизаційну.
В цьому ми ґрунтувалися на результатах 2016 року, коли реформи і зміни, які були імплементовані, дали позитивний результат. Зокрема, банківська. Вона була болючою, але оздоровила економіку України і галузь. За останній рік видача окремими банками кредитів у валюті на 5-7 років під відсоток 5-8% стала свідченням утворення можливості отримувати дешевші кошти на зрозумілий термін. Нажаль, не всі банки надають таку можливість і не всі бізнеси можуть претендувати на таку якість фінансування. Необхідно довести прибутковість, транспарентність, прозорість, орієнтованість на експорт. Але, ми всі пам’ятаємо відсоткові ставки 2014-2016 р.р., тож приклади компаній-виробників, які залучили кредит на такий термін і під такий відсоток, це хороший сигнал про якісну зміну системи.
Окрім того, я чекаю моменту, коли почне працювати AgriApexLoan – угода між Україною та Європейським інвестиційним банком на 400 мільйонів євро, яку я залучила ще в статусі заступника Міністра. Це підтримка інвестиційних проектів тих, хто займається зерновими та олійними. Я чекаю, що ця лінія повністю буде відкрита банками-партнерами у кінці 2017 року, а з початку 2018-го нею можна буде користуватися в повному обсязі.
Яка з реформ найбільш на часі для стимулювання розвитку економіки?
- Напевно, зазначу основні:
- Дерегуляція. Ми зробили багато кроків щодо дерегуляції і полегшення ведення бізнесу. Це дозволило Україні піднятися в рейтингу Doing Business. Якщо Кабмін продовжить відкриту політику в цьому напрямку, то буде і якісна реакція з боку бізнесу та інвестиційного клімату. Чим багатшою ставатиме наша країна, тим якісніше можна буде думати про стратегічне майбутнє.
- Приватизація, точніше новий Закон про приватизацію. Сьогодні в Україні під Міністерствами налічується у держвласності понад 3500 підприємств. У сусідній Польщі 301 держпідприємство і зовсім інший підхід до управління держвласністю. В Угорщині 371 держкомпанія, але теж – не тисячі як в нас. У США – три держпідприємства, у Канаді – жодного, у Швейцарії дві держкомпанії, у Японії – вісім. А в Україні, ще раз повторю - 3500! У нас більшість держкомпаній є корупційною годівницею, адже ефективність ведення бізнесу ними майже нульова. При цьому їх боргові зобов’язання зростають. Новий Закон “Про приватизацію державного майна” буде поданий до Верховної Ради днями, й інвестори чекають на його швидке проходження. Він скасовує необхідність оцінки підприємства перед його приватизацією. Це завжди гальмувало процес приватизації. У разі приватизації великої держкомпанії (за новим законопроектом) ціну рекомендує інвестиційний радник і головне завдання - залучити максимальну кількість потенційних покупців для отримання максимальної ціни. У разі малої приватизації стартова ціна визначається як балансова вартість, і найголовніше завдання - створити максимальну конкуренцію на електронному аукціоні, який буде схожий на Прозорро. Дуже важливо, що в законопроекті передбачено можливість укладення договору купівлі-продажу згідно іноземного права. Поки наша судова система не реформована, це створить довіру з боку іноземних інвесторів. Першочергові кандидати на приватизацію в агрогсекторі:
- Державна продовольчо-зернова корпорація України (ДПЗКУ) – осінь 2018 р.
- Аграрний фонд – осінь 2018 р.
- Реформа держслужби.
Реформу держслужби впроваджує Прем’єр-міністр та його офіс. В пілотному проекті візьмуть участь 11 Міністерств. За допомогою фінансування, отриманого від ЄС, буде здійснюватися прийом на роботу у міністерства нових співробітників, на досить високі, транспарентні і білі зарплати. Завдання для нових держслужбовців буде полягати у тому, щоб перевести Міністерства від операційного управління держпідприємствами до іх безпосердньої функції: формування політики. Ефект введення цих спеціалістів, які повинні створити конкуренцію працюючим співробітникам Міністерства, приведе до того, що відбудеться оновлення оргструктури та фукцій цього держваного органу.
За якою галуззю майбутнє України?
- Є гарна теза: «Україна – аграрна держава». Її часто заперечують: «Ми могли би бути країною, яка будує літаки, космічні апарати, яка робить прориви у фармацевтиці, яка створює надсучасне обладнання». Ці галузі у нас справді достатньо розвинені. Але якщо подивимось на структуру експорту, то понад 47% - продукція аграрного сектору. Це можна приймати, можна не приймати. Але є факт: ми – аграрна країна. І тут нема чого стидатися, а навпаки – треба пишатися. Як приклад, за ці роки ми стали країною №1 у світі з експорту соняшника, соняшникової олії, №4 в світі в експорті зернових, і т.д.
Як це вдалося?
- Дозвольте поясню на реальному прикладі. Ми були найбільшим експортером соняшникового насіння. Верховна Рада прийняла рішення про заборону його експорту. Той самий момент став поворотним для залучення інвестицій. Було побудовано чимало олійноекстракційних заводів. Наші компанійй почали експортувати продукт переробки із доданою вартістю: соняшникову олію. А світ - поступово звик до неї, її смаку та якості: різнікраїни почали переформатовувати свої кухні, рецептуру та смаки.
Маємо ще перемоги в аграрній галузі? На посаді заступника міністра ви лобіювали просування українських товарів закордон. Це робили досить успішно. На що українське є попит?
В кінці 2014 року найважливішим питанням був експорт та міжнародні ринки, тому що наша країна отримала ембарго від Росії. Коли я проаналізувала півріччя за європейськими квотами, які у нас були і побачила наскільки важко виходити на їх ринок, знайти якісних європейських партнерів для нашого виробника, чітко зрозуміла, що треба це змінити.
І ось я, тільки 2 місяці на посаді заступника міністра Аграрної політки, в одному з перших своїх заяв сказала, що ми просимо Європейський Союз збільшити квоти для України. Вже зараз, озираючись на події цих днів, я уявляю який шок був у Брюсселі, коли вони це почули. Але коли перед тобою стоїть завдання національних інтересів, коли сільськогосподарський виробник, наш агро сектор, виробляє кожен день продукт, який Україна звикла поставляти на ринок Росії, а він закритий, потрібно було терміново вирішити як продавати, диверсифікувати ринки і заробляти.
Я полетіла вперше в Брюссель, пояснила чому виходять такі заяви. Дуже рада, що прем'єр-міністр (на той час Арсеній Яценюк) і Кабмін підтримали, і ми залучили дуже якісні інституції, я маю на увазі міжнародні структури FAO, ЄБРР, які допомогли і про спонсорували в якійсь мірі аналітичну частину оглядів, яка стосувалася обґрунтування збільшення квот, того, що ми виробляємо, куди ми це поставляємо, який прогноз на наступні три роки, яка ситуація за цінами і банківськими відсотками для наших підприємств, наскільки вони відповідають міжнародним вимогам, наскільки їх продукція безпечна.
Ми проробили величезну роботу з профільними Асоціаціями в кожному секторі. Я збирала все аграрні асоціації, проводила з ними роботу, виписували всі дані, що нам потрібні і як їх представляти. Ми тричі рекомендували великий пакет аналітичних оглядів як позицію Міністерства та країни в Брюсселі. Я дуже рада, що цей ми процес фіналізували. За декілька кілька місяців до мого відходу з держпосади, ми отримали підтвердження від єврокомісарів в Брюсселі, що Україна отримає пакет преференцій, який стартував вже в цьому 2017 році.
Ми працювали по 16 годин в день і відкрили більше десяти нових ринків за два роки.
Зараз ми вже більше 35% експорту постачаємо до ЄС, де є надійні дистриб’ютори, міцна валюта, висока якість. І це для внутрішнього ринку теж добре. Бо споживаємо такі ж самі продукти, які виготовляють для європейських ринків. Більше 50% експортуємо до країн Азії. Це для нас найбільш цікавий ринок. Там зростає кількість населення і є економічна стабільність. Наступні 10-15 років будемо туди орієнтовані. Приблизно 15% експортуємо до країн Африки, де і населення збільшується, і в багатьох країнах зростає економічна якість і ситуація.
Україна може стати більш привабливою для іноземних інвесторів?
- Поки в нашій країні продовжуватимуться військові дії – будемо у «червоній зоні» інвестицій. Про те, хочу зазначити, що якщо зможемо якісно провести судову реформу і станемо на шлях ліквідації корупції, у інвесторів буде більше віри вкладати гроші в Україні.
Зараз з великих плюсів маємо те, що реформи проходять під чітким контролем західних партнерів. Україна має багато зробити. Однак з кожним роком держава активно спрощує інвестиційне законодавство, проводить дерегуляцію, підтримує тих, хто хоче створювати виробництва. Україна - це країна, яка не має рівних за потенціалом в регіоні, незважаючи на характерні для всієї Східної Європи проблеми, наша краіна демонструє найшвидші темпи реформ. Тут хочуть мінятися і роблять все для того, щоб завоювати довіру.
Ваш фонд продовжує тут працювати.
‒ Наш фонд SigmaBleyzer вклав в Україну за останні 20 років більше мільярда доларів. Ми – стабільний, надійний інвестор. Нашими основними партнерами є такі величезні структури як OPIC, EBRD, приватні фонди дуже багатих родин Європи та США. Але всі вони запитують: «Наскільки безпечно буде в Україні вести бізнес? Наскільки буде досягнутим прибуток від вкладених грошей?».
Виходить, що маємо досить високі шанси, щоб стати успішними. Тоді що гальмує?
‒ У нас є якась така національна риса: усе плачевно. З цим треба боротися. Автівки їздять, ресторани здебільшого людні, розвивається український фешн, уже нема такої диференціації за мовою, як раніше. Країна стала більш об’єднаною. Головне – не зупинятися. Що означає швидко? Це повільно і постійно. Наша основна задача – не втрачати темп і постійно робити. Країна дуже багата, дуже швидка до відродження, які б випробування ми не проходили. Це і війни, і революції. Але при цьому головне, щоб в країні перестав існувати величезний тіньовий ринок і корупція. Якщо у нас буде достатньо політичної волі, політичного бажання відбутися як державі, тоді в Україні буде все добре.
Це все можливо, коли в тебе є стратегічна думка в управлінні країною не на три роки, а хоча б на 10 - 20. Наприклад, Китай завжди у своїй політиці притримується того, яким буде результат через 20 - 40 років. Маємо зміцнювати нашу країну для того, щоб такий горизонт планування був і в нас.
Згадаю цитату Лі Куан Ю. Він сказав: «Коли я став на чолі країни, я мав два шляхи: 1) я міг стати мільярдером, і мої найближчі родичі і друзі стали б такими; 2) я міг побудувати країну, в якій усі стануть багатими. Я обрав другий варіант».
Бесіду вела Аліна АРХИПОВА
Джерело: журнал DIPLOMACY №7