Дискусія, стосовно того, яким має бути сільгоспвиробництво в нашій державі, триває протягом багатьох десятиліть. Одні фахівці стверджують, що ми маємо скористатися досвідом фермерів Європи та США, а інші наполягають на тому, що слід торувати свій шлях у цій справі. Адже в українського селянства теж є свої багаторічні традиції та здобутки.
Трішки історії. Українські селяни споконвіку поралися біля землі гуртом, а тому ще на початку минулого століття почав стрімко розвиватися кооперативний рух. Поштовхом стала славнозвісна столипінська реформа. Та в силу певних об’єктивних політичних причин кооперація відійшла на задній план, і після Жовтневої революції масово почали створюватися колгоспи та радгоспи. А тим часом зарубіжні фермери продовжували розвиватися, створюючи потужні і конкурентоспроможні агрохолдинги, які й стали рушійною силою на світовому сільськогосподарському ринку.
У нашій країні, навіть із здобуттям незалежності, справи в цьому напрямі рухалися вельми повільно. Багато аграріїв намагалися самотужки господарювати та долати численні труднощі. Це призвело в чисельних випадках до занепаду або банкрутства господарств. Хоча були й успішні господарства, але на тлі великої аграрної держави питання піднесення аграрного виробництва та розвою сіл ними належним чином не розв’язувалися, бо не вистачало ресурсів.
З часом успішними бізнесменами була зроблена ставка на створення великих агрооб’єднаннь. І це були не якісь забаганки, а вимоги часу. Тобто, історія через сторіччя повторилася, і аграрії знову повернулися до спільного господарювання на землі.
Однією з успішних компаній в Україні, безперечно, є агрооб’єднання AgroGeneration. З перших днів діяльності його керівництво взяло курс на запровадження та реалізацію соціально-відповідального бізнесу. Що тут мається на увазі?
По-перше, зараз, як ніколи, гостро постала проблема зайнятості людей на селі. Запровадження новітніх землеробських технологій боляче вдарило по робочих місцях, які поступово скорочуються, та й соціальна інфраструктура сіл залишає бути набагато кращою. Але в компанії AgroGeneration діє тверде правило стосовно цього болючого питання: тут не лише зберігають роботу за селянами із навколишніх населених пунктів, а й намагаються створити нові робочі місця. Причому, спеціалісти та механізатори отримують достойну заробітну плату, мають гарантований соціальний пакет і трудова зайнятість для працівників зберігається на протязі всього року.
- Іноді подекуди бачу спустошені українські села і на душі стає боляче, - каже генеральний директор СТОВ Агрофірма «Україна Нова», що входить до складу агрооб’єднання AgroGeneration, Микола ТАРАСЕНКО. – А колись тут буяло життя, вирощували хліб, народжували діточок. Та недолугі земельні реформи повністю зруйнували багаторічний уклад життя. Селяни залишили рідні обійстя в пошуках кращої долі. У нас такого немає і ніколи не буде. Адже головним пріоритетом в господарствах AgroGeneration є люди. Тому в силу своїх можливостей надаємо суттєву підтримку і розв’язанню актуальних соціальних питань сіл. На ці цілі коштів не шкодуємо.
Ще один важливий аспект роботи агрооб’єднання - це чесні та прозорі відносини з пайовиками. В компанії AgroGeneration ця робота поставлена на високому рівні, її консультанти роз’яснюють селянам, бажаючим віддати землю в обробіток компанії, умови договорів буквально до кожної коми, а тому і жодних незрозумілих ситуацій не виникає. До того ж завжди знаходиться можливість збільшувати орендну плату людям.
Зрозуміло, що без належного сільгоспвиробництва, яке стоїть в голові роботи будь якого агропідприємства, не обійтися. Не буде належної віддачі від хлібної ниви - не буде й усього іншого. Тому компанія AgroGeneration завжди йде в ногу з наукою. На ланах масштабно запроваджуються новітні землеробські агротехнології, всюди працює сучасна передова техніка, а тому й врожаї збирають дорідні. Керівництво прекрасно розуміє, що окрім високого валового збору, ще й потрібна належна конкурентоспроможна європейська якість вирощеної продукції. І з цим в агрооб’єднанні все гаразд, і зібране збіжжя реалізується, як мовиться, на ура.
А ще тут завжди дбають про те, яка земля залишиться в спадок нащадкам. Тому агрономічна служба чітко дотримується всіх правил належної сівозміни, в землю закопується, образно кажучи, необхідна кількість гривень, тим самим підвищуючи її родючі якості, а тому лани завжди охайні і радують око золотистим колоссям.
- Мушу зазначити, що землю завжди слід любити, вона ніколи не потерпить нехлюйського ставлення до себе, - зазначив наостанок Микола Володимирович Тарасенко. – Зараз ми живемо далеко в непростий час, але й за таких обставин ні в якому разі не економимо на проведенні тих чи інших агрооперацій. Більше того, щороку вкладаємо солідні інвестиції у розвиток сільгоспвиробництва. На ці кошти закуповуємо продуктивну техніку, займаємося сортооновленням, запроваджуємо новітні технології. При цьому озброюємо необхідними знаннями як спеціалістів, так і механізаторів. Бо без такого поєднання розраховувати на подальшу віддачу хлібної ниви не доводиться. А ми ставимо перед собою завдання зібрати ще більш високий ужинок, аби мати можливість підвищити заробітну плату нашим трударям та розрахунки людям за орендовану землю, належним чином дбати про соціальну інфраструктуру сіл, щоб вони розвивалися. У тому, що так воно буде, принаймні, я щиро переконаний.
Ігор Тесло
Джерело: «Селянська газета» № 43 (1203) 23 жовтня 2015 року