ТОВ «Аграрний фонд Терещенка», яке входить до складу агрооб’єднання AgroGeneration, базується в селі Троща, що в Чуднівському районі Житомирської області. Звичайне сучасне сільгосппідприємство: майданчик для техніки, сушарка для зерна, ангари з оцинкованої сталі – все, як у багатьох агрофірмах. Але впритул до підприємства – сільська церква. Її купола випромінюють особливе сяйво, і тому все навколо теж виглядає особливим…
Директор товариства «Аграрний фонд Терещенка» Валерій Мельник – загартований менеджер. Починав кар'єру ще в СРСР в якості голови колгоспу. Тобто пройшов вогонь і воду. Небагатослівний, виважений. В колективі про нього кажуть: говорить мало, а робить багато.
– Чим важче керувати: колгоспом або сучасним сільгосппідприємством? – цікавлюся у Валерія Васильовича.
– При колгоспах було важче, – відповів він. – Господарство велике, дві тисячі працівників, а кожен цвях, кожен літр пального ти сам повинен десь якось добути. Зараз все інакше: наше підприємство входить до складу великої компанії AgroGeneration. Наше завдання – добре працювати на землі, а питання постачання і логістики вирішуються компанією чітко і в повному обсязі. Техніка, яку ми використовуємо, відмінна, як то кажуть, тільки працюй! Зараз у штаті підприємства – 78 працівників, вони з тих сіл, де ми орендуємо землі.
– Що вирощуєте?
– Спеціалізуємося на вирощуванні зернових, олійних та технічних культур. Це – пшениця, ячмінь, кукурудза, горох, соняшник, ріпак, соя. Тваринництва у нас немає.
– Наскільки мені відомо, воно не дуже прибуткове ...
– Так, тваринництво абсолютно не прибуткове. І в минулому теж не було прибутковим. У 90-ті роки я очолював кілька колгоспів у Житомирській і Вінницькій областях. І тоді тваринництво теж не давало прибутку. Та й звідки його було взяти, якщо доярка отримувала зарплату більше, ніж коштувало надоєне нею молоко. Зараз бізнесменів утримує від інвестицій у тваринництво також і необхідність великих капіталовкладень.
– Але в рослинництво теж треба чимало вкладати.
– Так, у рослинництво теж потрібні капіталовкладення. Але якщо комбайн або трактор можна завантажити на платформу і перевезти, куди потрібно, то ферму, яка коштує мільйони гривень, не можна просто демонтувати і перевезти. Крім того, дуже важко спрогнозувати, якою буде в майбутньому ситуація з молоком та м'ясом. Ми реалісти. Ми цінуємо кошти інвесторів, ми відповідальні перед власниками земельних паїв, які орендуємо, тому повинні тут і зараз забезпечувати рентабельність нашого підприємства. На цих принципах і будуємо свою роботу.
– Які обсяги виробництва «Аграрного фонду Терещенка»?
– Торік ми зібрали 40 тисяч тонн зерна. Це і ріпак, і кукурудза, і пшениця, і ячмінь, і соняшник. Найбільше площ – під кукурудзою.
В цьому році також стараємось не відставати. На районному святі «Обжинки» господарство нагороджене грамотою від Чуднівської районної державної адміністрації та районної ради за досягнення найбільшого валового намолоту ранніх зернових та зернобобових культур у районі.
– Обласна та районна влада не намагається диктувати, що сіяти та як вирощувати?
– Тепер, слава Богу, ні. Але колишнє керівництво Житомирської області намагалося тиснути на агросектор, мотивуючи це «забезпеченням продовольчої безпеки регіону». Але у мене відповідь бажаючим покерувати така: якщо області або району потрібні певні обсяги пшениці, давайте укладемо договір, визначимо ціну продукції, і ми тоді відвантажимо її в обумовлені терміни.
Наше головне завдання – забезпечувати рентабельність підприємства і продуктивно співпрацювати з сільрадами, чиї землі ми орендуємо.
– До речі, як ваше підприємство будує відносини з сільрадою і мешканцями сіл, чиї землі ви орендуєте? У минулі часи зв'язок між сільрадою та колгоспом був дуже міцним. І головні рішення, що стосуються функціонування сільської інфраструктури, приймалися саме в кабінеті голови колгоспу. Потім колгоспів не стало, і села осиротіли: справді, ну що невеликий городник може дати селу? І ось настали часи таких потужних сільгосппідприємств, яким є «Аграрний фонд Терещенка».
– Ми співпрацюємо з п'ятьма сільрадами: Іванопільською, Бурківецькою, Трощанською, Маловолицькою, Галіївською. Орендуємо близько 8 тис. гектарів землі. Платимо орендну плату, фінансуємо спільні з сільрадою програми у відповідності до нашого плану соціальної роботи.
Скажімо, потрібно купити холодильник у дитячий садок, посуд у шкільну їдальню, профінансувати вуличне освітлення в селі, або, наприклад, сніг розчистити... Взаємодія ця є постійною і планомірною. Зокрема, у минулому році, за планом соціальної роботи підприємства з сільськими радами, було передбачено фінансування різних програм на 156 тис. гривень. План ми перевиконали – профінансували 160 тис. Якщо треба, значить треба. Цього року теж приділяємо цим питанням належну увагу. Інакше й бути не може. Одним із принципів нашої великої компанії AgroGeneration є посильна участь у вирішенні соціальних проблем громад, де ми орендуємо землю.
Свої зобов’язання ми виконуємо, слово тримаємо, тож і орендна плата за земельні паї буде вчасно, і план соціальної роботи в селах буде реалізований. У цьому я впевнений.
Розмовляв Віктор Конєв
Джерело: «Селянська Україна» №2(2) жовтень 2015